04210, Украина, Киев, улица Тимошенко, 18
написать нам

ДВАДЦЯТЬ РУКОПИСІВ КНИГ ВЕТЕРАНА ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ

Поява книжкової серії, що складається з двох десятків творів і належить перу одного автора – завжди подія. А якщо додати, що жанровий вимір серії “Центуріон” – політичний детектив, за мотивами якого вже знято багатосерійний пригодницький фільм, що автор – колишній співробітник зовнішньої розвідки з тридцятирічним досвідом, полковник запасу, який побував у тривалих та короткочасних відрядженнях у багатьох країнах світу, то інтерес читачів до цієї події виглядатиме цілком природно. 
Нині автор книг Валентин Барзинський - президент громадської організації «Системний інформаційно-аналітичний центр» (м.Київ). Він займається питаннями оптимізації систем управління, вивчає можливості застосування нових технологій у галузі менеджменту. Валентин Павлович також досліджує філософські питання побудови гармонійного співіснування та взаємовідносин людини й природи. 
На сьогоднішній день у світ вийшла поки що перша книга зазначеної серії під назвою «Полювання на генія». За її сюжетом в Росії вже знятий однойменний багатосерійний пригодницький серіал, який найближчим часом планується для показу на каналі НТВ. У ньому знімалися відомі актори Дмитро Мар`янов (головна роль), Олена Ксенофонтова, Андрій Соколов та інші. 
Книга, як і сам автор, а також діяльність очолюваного ним центру привернула увагу громадськості, фахівців, літературних критиків, у тому числі викликала неоднозначну реакцію: від схвалення самого задуму до критики його реалізації. Великі інтерв`ю з Валентином Барзинським вийшли у ряді газет та журналів. 

Зокрема, «Книжник-Ревю» зазначає, що книга приваблює тим, що допомагає читачу розібратися в реальних процесах, які відбуваються у світі, готує до адекватного сприйняття загроз, допомагає знайти ефективні методи запобігання небезпек. Фабула така — основні події розгортаються навколо журналіста Михайла Коваленка, який пише на кримінальні теми. На одній із конференцій він знайомиться з геніальним вченим, відкриття якого могли б реально протидіяти терористичним актам із застосуванням біологічної зброї. Але скоро Михайлу доведеться проявити не лише свій письменницький талант. Над життям вченого нависла реальна загроза. У цій екстремальній ситуації Коваленко демонструє всі вміння та навички, які встиг здобути під час проходження служби в елітному підрозділі антирерора. 
„Якщо адаптувати твір та зробити політкоректним, - заначається в рецензії, - то все це потягне на непоганий американський бойовик. Але якщо без жартів, книга, насправді, доволі цікава, та її єдиною вадою є те, що Валентин Барзинський хотів, що називається, втиснути в такий невеличкий формат стільки цікавої інформації, що переобтяжив текст, наблизив його до документального (або псевдодокументального) жанру... Хоча якщо згадати, що пан Барзинський не є професійним письменником, то можна закрити на це очі й спробувати знайти для себе щось корисне. Стилістика роману подекуди нагадує витримки з посібника з конспірології (теорії заколоту), які розбавлені штучними художніми вставками. Та й власне «художній» сюжет книги не має особливого значення. Якби його не було, книга нічого б не втратила... Врешті-решт, де ви ще знайдете купу нетривіальної компетентної інформації, починаючи з тероризму й закінчуючи правилами ведення зовнішнього спостереження? Саме через їхню наявність автору можна пробачити все - навіть, брак художності та стилю.”

 В статтях та інтерв`ю Валентин Барзинський розповідає про роботу над книгами, про діяльність очолюваного ним центру, про себе. Деякі з його висловлювань, роздумів, спогадів наводяться нижче. 

 - Вже майже десять років, як я вийшов у відставку. Думаю, що все можливе “по службі” зробив. Отримання, аналіз, препарування, реалізація інформації - ось ті сфери, у яких я працював. В останні роки роботи в зовнішній розвідці України керував інформаційно-аналітичним підрозділом. Тому для мене природно і зараз займатися інформацією та новітніми технологіями. Маючи за спиною інженерну освіту, закінчив також кілька спеціальних навчальних закладів.

 - Чому Вас навчали у цих закладах? Що Ви вмієте як представник досить екзотичної професії розвідника? Стріляти, керувати різними марками автомашин, розмовляти на фарсі, добувати інформацію якимись особливими методами?

 - На додачу до всього того, що ви згадали, ми дуже ретельно вивчали країнознавство, займалися мовною та економічною підготовкою, оперативною психологією. Плюс інтерпретація названих дисциплін у специфічному аспекті, саме в якому, можете здогадуватися самі. Багато часу було витрачено для самовдосконалення. Повинен сказати, що всі ці предмети нам викладали видатні спеціалісти, імена яких мало хто знає. Багато попрацювавши у країнах Сходу, наприклад, близько чотирьох років у Афганістані, неодноразово бував у Пакистані, Ірані, Туреччині, я з особливою цікавістю ставлюся до різноманітних процесів політичного та економічного характеру, які відбуваються саме у цьому регіоні. 

 - У вас типова слов’янська зовнішність. Яким же чином ви вели зовнішню розвідку саме у країнах Сходу?

 - Не треба змішувати роботу різних ліній розвідки. Якщо йдеться про нелегальну розвідку, то звісно, підшукують людей відповідної зовнішності. Я ж, наприклад, майже чотири роки працював в Афганістані радником керівників розвідувальних підрозділів цієї країни. Але ж, як відомо багатьом, мистецтво розвідника полягає не у тому, щоб сховати свою зовнішність, а у тому, щоб отримати необхідну інформацію та її ефективно використати. Більше того, коли робота йде на партнерському рівні, то навіть спецслужби іншої країни тобі допомагатимуть. Усе залежить від того, які завдання поставлені керівництвом. Одна справа, якщо ми прагнемо захистити власні інтереси у певній країні. Зовсім інша – якщо ми разом працюємо над вирішенням спільних проблем чи завдань – наприклад, ведучи боротьбу з міжнародним тероризмом.

 - Що ж спонукало вас написати детективну серію з багатьох книжок?

 - Я очолюю “Системний інформаційно-аналітичний центр” – СІАЦ, який займається роботами у дуже цікавій сфері технологій енергоінформаційного характеру. Створивши лабораторні установки, провівши численні досліди та експерименти, знайшовши практичне застосування цим технологіям, вчені та фахівці, що співпрацюють з нами, дійшли висновку, що деякі новітні технології можуть бути використані проти людства. Водночас ми зіштовхнулися з великою кількістю проблем, на яких саме сьогодні слід концентрувати увагу влади та населення. І книги є нашою спробою донести деякі знання, які ми маємо, до якнайширших верств. Бо якщо людина попереджена, то вона озброєна щодо тих агресій, якими на неї можуть впливати.

- Йдеться про якісь нові види зброї, яку можуть використовувати терористи?

- І про це зокрема. Такі види зброї, як біотропна, біологічна чи психотронна, сьогодні вимальовуються як загроза усьому, що існує на Землі. Кожному виду зброї присвячено окрему книгу. Ці книжки – свого роду книжки-попередження, моделювання варіантів чи розробка можливих ситуацій, з якими ми у майбутньому незмінно можемо зіштовхнутися. І хочеться, щоб це розуміло якмога більше людей...

 - Чому ж для донесення такої важливої (у державному плані) інформації Ви обрали пригодницький жанр? Чи не доцільніше й не ефективніше було б викласти таку інформацію у наукових монографіях чи аналітичних записках Уряду?

 - Даруйте, але тих, кого потрібно, ми завчасно інформуємо у різний спосіб. Широкі ж верстви населення про це ніяк не можуть дізнатися. Художню ж літературу детективного жанру читає значно численніша аудиторія. У книжках серії “Центуріон” показано, що є речі, про які ми хочемо попередити усіх. Дуже складним завданням було подати зібраний матеріал так, щоб він був і цікавим, і пізнавальним, і захоплюючим. Зробити інтерпретацію викладених подій з різних точок зору. Наскільки це вдалося зробити – судити не авторові. Нарешті, у книжках зроблена спроба закласти основи того нового мислення та світогляду на основі розробок СІАЦ, яке, на наш погляд, повинно сповідувати населення, що живе на цій території, дати людям напрямок нетрадиційного бачення навколишнього світу, яке кожний може інтерпретувати по-своєму, відповідно до своєї підготовки. 

 - Отже, на кого розраховані книжки серії?

 - На максимально широке коло читачів: від фахівців до вчених, студентів, співробітників компетентних органів, на всі категорії, які тільки можуть бути. А також усім, кому цікаво вивчати оточуючий нас світ та визначитись, хто ми є такі на планеті Земля, як жити в гармонії з Природою.

 - В минулому ви - співробітник зовнішньої розвідки КДБ і СБУ. І у ваших книгах використається велика кількість документальних матеріалів, що роблять книги дуже схожими на правду реалій навколишньої нас життя. Або ж ви, наприклад, уміло обігруєте всім відомі факти, розглядаючи їх під особливим кутом зору. І це змушує читача замислюватися... Щодо цього чи маєте ви доступ до закритих матеріалів своїх колишніх колег?

 - Категорично ні, оскільки конкретна діяльність спецслужб не підлягає висвітленню без їх відома й робиться це тільки після численних погоджень. Знаєте, коли я показав одну з перших книг видавцеві, то він сильно перелякався, побачивши матеріали із грифом „цілком таємно” або „особливої важливості”. Він настійно порекомендував пройти цензуру, одержати відповідні дозволи в компетентних органах і тільки потім приходити до нього. Довелося його заспокоювати, що всі матеріали - це плід моїх власних міркувань і фантазій. Якщо є якісь схожості або збіг з реальним життям, то все це чиста випадковість або літературний прийом, що спрямований на залучення інтересу читачів. Про це, до речі, зазначається на першій сторінці кожної книги, щоб не бути обвинуваченим у розкритті державних секретів. Повірте, у мене накопичено досить багато власного аналітичного матеріалу, у тому числі й публіцистичного характеру, з відкритих джерел, якого, після обробки, вистачить ще не кілька десятків книг. 

 - Ви нерідко виступаєте по телебаченню, даєте інтерв'ю газетам і журналам. А чи зустрічаєтеся ви зі своїми читачами безпосередньо? 

 - Такі зустрічі бувають, хоча й не так часто, оскільки фізично бракує часу. Але вони дуже запам'ятовуються й завжди дають поштовх до нових творчих пошуків. Наприклад, після зустрічі в Інституті міжнародних відносин усвідомив, яку тему необхідно порушити в наступній книзі. Ось так і народилися книги „Павутина смерті” і „Ядерний гном”. Після зустрічі із читачами в Академії Державної податкової служби відчув задоволення тому, що молоді зовсім не байдуже те, про що я пишу. Подібні заходи завжди творчо надихають.

 - Разом з тим, у своїх творах ви не тільки попереджаєте про небезпеки, що загрожують, але й, мабуть, пропонуєте якісь специфічні рецепти боротьби з тероризмом?

 - Сьогодні в спецслужби незалежної України прийшло й приходить нове поповнення із числа молоді. У мене є звичайне бажання допомогти їм навчитися мислити нестандартно, відмовитися від ряду звичних стереотипів і вдало знаходити грамотні рішення в екстремальних ситуаціях. Разом з тим, ця складова професіоналізму майже ніколи не дозволить одержати бажаний позитивний результат, якщо в людини не буде хороших основ морально-психологічної підготовки, набутої сили волі, бійцівського духу й постійного виховання високої моральності. А що стосується рецептів, то дозвольте це залишити для фахівців, однак деякі нестандартні ідеї в моїх книгах, безумовно, присутні. Дуже сподіваюся, і зовсім не буду заперечувати, якщо справжні професіонали звернуть на них увагу й, можливо, скористаються ними у своїй практичній діяльності.

http://www.szru.gov.ua/article.php?lang=ua&root=4&item=56

 

Написать нам сообщение